01.11.2021
2461
Верховний Суд України про відміну «старого» заповіту новим
До суду звернулася громадянка із позовом до двох інших осіб, вимагаючи визнання права власності у порядку спадщини. Позовні вимоги мотивувала тим, що після смерті її тітки відкрилася спадщина на нерухоме майно (будинок, земельні ділянки).
Вона у встановлений законом термін звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус видати свідоцтво про право власності відмовився, посилаючись на наявність спадкоємця за заповітом.
Так сталося тому, що тітка позивачки одного дня склала два заповіти: перший об 11:00, а другий о 15:30. До обіду вона все своє майно заповідала одній людині, а по обіді цій же людині вона залишила лише земельний пай.
За заявленою в суді думкою позивачки, цей спадкоємець має право претендувати тільки на земельний пай, а все майно (житловий будинок і 2 земельні ділянки), що залишилося, має бути поділено між спадкоємцями за законом.
Позивачка попросила суд визнати за нею право власності на будинок із прибудовами та на дві земділянки, оскільки заповіти суперечать одне одному, визначаючи різний обсяг спадкового майна.
Суд першої інстанції та апеляція позивачеві відмовили. Мотивували тим, що заповіти не суперечливі, адже складені однією особою і щодо одного спадкоємця. Вирішили, що останній заповіт не скасовує попередній, а лише уточнює його в частині земельної ділянки, що стосується.
ВСУ розібрався в ситуації
Розглянувши 26.06.19 справу №369/3186/17, своєю постановою оприлюднив правовий висновок, що свідчить, що факт складання нового заповіту, що зменшує обсяг спадкової маси, але не змінює спадкодавця, скасовує «старий» заповіт.
Було встановлено, що позивачка є племінницею померлої і звернулася за спадщиною як спадкоємець згідно із законом по праву подання. Одночасно з нею про свої права заявила особа, якій померла двома заповітами, залишила своє майно (спадкоємець за заповітом), а також ще одна особа. Крім того, у справі був ще один «давніший» заповіт, що стосується ще двох інших осіб.
Це ще більше «заплутало» ситуацію, яку ВСУ «розплутав»!
ЗСУ вказав на той факт, що у цій ситуації застосовується ч. 3 ст. 1254 ЦКУ, що свідчить, що зменшення обсягу спадкової маси, навіть без зміни спадкодавця, скасовує волю останнього у відповідній частині, оскільки він так вирішив.
Відштовхуючись від цього ВСУ присудив спадкоємцю за заповітом лише земельний пай (відповідно до «післяобіднього» заповіту). Щодо іншого майна ВСУ роз’яснив, що воно має бути успадковане на підставі закону, як частина спадкової маси, не охопленої заповітом.
