Про одну з причин невиконання судових рішень РФ в Україні

Так, в уже згадуваній справі №334/5077/19 український суд розглядав клопотання особи про визнання та надання дозволу на виконання на території нашої країни рішення суду м. Тули, прийнятого в 2018 році. Санкція була потрібна на стягнення грошових коштів з відповідача (стягнення міжнародних боргів).

Український суд повідомив відповідача про розгляд зазначеного клопотання про примусове виконання на території України рішення іноземного суду. Йому було запропоновано надати свої заперечення або відмовитися від їх надання.

Відповідач пропозицією скористався!

Заявив суду про те, що клопотання не може бути задоволене, оскільки суд РФ порушив процедуру повідомлення його про день, час і місце слухання справи. Рішення приймалося на підставі неправдивої інформації про це.

«Відповідач вказав на порушення російським судом ст. 55-й Мінській Конвенції «Про правову допомогу та …», ст. 6-ї Конвенції «Про захист прав людини …», статей 5, 10 і 15 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів …», а також пункту 26 рішення Євросуду «Надточій проти України».

Український суд доводи відповідача визнав аргументованими!

Вивчив зазначені заперечення, що дозволяють відповідачу не платити позивачу борг і постановив наступне: «У задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на виконання та території України рішення Тульського суду про стягнення грошових коштів стягувачу відмовити!»

Чому так сталося? Тому що суд РФ порушив процедуру повідомлення відповідача про день, місце і час проведення судового засідання.

Конкретно – відправив йому судовий виклик звичайним поштовим (міжнародним) листом, а повинен був відправити його через компетентні органи юстиції з обов’язковим врученням.

Не можна не звернути увагу та той факт, що цей лист був єдиним, а не одним з багатьох, як «прозвучало» в рішенні російського суду.

У клопотанні було відмовлено!

Український суд аргументував рішення пунктом 2 частини 2-ї статті 468 ЦПКУ, що дозволяє відмовляти в задоволенні таких клопотань, якщо сторона, щодо якої воно прийнято, була позбавлена ​​можливості брати участь у судовому процесі через неповідомлення її про розгляд справи.

Саме так в уже згадуваній справі і було! Відповідач, скажімо так, сам або з юридичною допомогою (історія замовчує, але швидше за все, що з останнім), зміг законним способом уникнути сплати за рахунками, використавши помилки опонента проти нього самого.