01.11.2021
2461
01.11.2021
2461
19.09.2021
995
03.09.2021
742
Виграна в суді справа, аж ніяк не означає, що кредитор автоматично отримає те, що йому заборгував позичальник!
Одна з «відпрацьованих» схем серед позичальників банку полягає в тому, що вони відчужують майно на стадії судового розгляду або ж в період набрання судовим рішенням чинності.
Головне в цій справі – встигнути будь-яким чином позбутися майна, поки на нього не накладено арешт.
Найшвидший спосіб – подарувати цінний актив і тим самим поставити кредитора перед фактом, що стягувати то і нема чого!
ВСУ припинив цю можливість, розглянувши 24.07.19 справу №405/1820/17, в якій громадянка після відкриття провадження у справі про стягнення з неї боргу, за який вона «поручилася», подарувала свою квартиру близькому родичу, дотримуючись всіх формальностей, що передбачені законом для здійснення дарування!
Перед кредитором постало завдання довести, що ця дія унеможливила стягнення з неї боргу – через суд реалізувати визнання договору дарування недійсним! Це, в умовах, коли всі формальні правила дотримані, нелегке завдання! Його вирішив ВСУ аналізованою постановою по справі №405/1820/17, оприлюднивши висновок, який говорить, що дії поручителя не повинні призводити до стану, коли він буде ставати неплатоспроможним перед своїм кредитором!
Проблему невиконання позичальником умов кредитного договору кредитор віддав на вирішення суду. Суд першої інстанції і апеляція вирішили питання на користь позивача, прийнявши рішення про відповідне стягнення.
Через місяць після відкриття провадження у справі поручитель подарувала свою квартиру синові!
Позивач заявив в суді, що ця угода є фіктивною, оскільки спрямована реєстрація переходу права власності на квартиру в даному випадку на приховування майна від подальшого звернення стягнення в рахунок виконання судового рішення про стягнення з поручителя боргу. Отже, договір дарування повинен бути визнаний недійсним за ст. 234 ЦКУ.
Також в суді «сплив» той момент, що під час укладення угоди не були перевірені всі обставини, що перешкоджають цьому: наявність відчужень і заборон в реєстрі, відповідність вимогам ЗУ «Про оцінку майна …», наявність малолітніх дітей відповідача, права яких порушуються угодою і т. д.
Незважаючи на аргументованість позиції кредитора, суди першої та апеляційної інстанцій фіктивність договору визнати відмовилися!
На їхню думку, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що угода укладена з порушенням чинного законодавства.
Це рішення базувалося на тому що після укладання угоди відбувся фактичний перехід майна – обдаровуваний отримав свій екземпляр договору і ключі від житла.
У момент укладення угоди квартира не була спірною, не була під забороною, арештом і в іпотеці, судового рішення про стягнення з господарки оселі боргу також ще не було.
Тобто, не було юрпідстав, що перешкоджають власниці майна розпоряджатися ним на свій розсуд, у тому числі дарувати!
У касаційній скарзі кредитор просив ВСУ надати юридичне значення, тому як «вчасно» укладено договір дарування поручителем – відразу після звернення банку до суду з позовом до нього як до поручителя!
А також звернути увагу на те, що дарувальник і обдаровуваний є близькими родичами. Ці фактори в сукупності вказують на те, що угода укладена з метою приховування нерухомості від виконання в майбутньому за її рахунок судового рішення про стягнення.
ВСУ розглянув обставини справи не так поверхнево, як суди попередніх інстанцій і зробив висновок про помилковість їх рішень! Не допомогла хитрій дарувальниці і юридична допомога адвоката!
Касація вказала судам на те, що формальне дотримання законодавства не виключає ймовірності того, що угода укладена фіктивно і в даному випадку вона є фраудаторной.
Розглядати цю суперечку слід через призму наступних факторів в сукупності: відповідач подарував квартиру після пред’явлення йому позову про стягнення, квартира відчужена на підставі безкоштовного договору, сторони угоди є близькими родичами, після відчуження у відповідача немає більше майна, яким він міг би відповідати за своїми зобов’язаннями.
У сукупності зазначені обставини підтверджують той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду правам інших осіб, оскільки очевидно, що майно відчужувалося з метою уникнути звернення на нього стягнення кредитором!
Отже, дана угода, будучи фраудаторной (здійсненою на шкоду кредитору), є фіктивною!
Вона, незважаючи на формальну її правомірність, повинна бути визнана недійсною в судовому порядку з усіма витікаючими з цього наслідками – переглядом справи з урахуванням цього юридичного факту, який є в даній ситуації єдиним інструментом захисту прав кредитора від недобросовісних дій боржника-поручителя!
12.11.2019
89
Довірте врегулювання правових спорів команді професіоналів SPEAKER! Отримайте надання юридичних послуг на найвищому рівні.
Ми готові розпочати обговорення Вашого завдання. Незабаром зв'яжемося з Вами.
Повернутися