01.11.2021
2461
КГС-ВСУ: що повинен з’ясувати госпсуд до того, як відмовить у позові?
Об’єднана палата КГС ВС України висловилася щодо мотивації відмов у розгляді позовних заяв.
У постанові по справі № 910/6642/18 від 14.06.19 судам роз’яснили, що саме вони повинні з’ясовувати до того, як виносити рішення про відмову в позові при розгляді господарських спорів в контексті застосування ст. 16 ГКУ та частини 1 ст. 2 ГПКУ.
КХС ВСУ було з’ясовано
Позивач висунув позовну вимогу про визнання за ним права на використання природного газу щомісяця в конкретному обсязі, при цьому самого газу за фактом в природі в момент заяви вимоги вже не існувало, так як він був вжитий.
Договором поставки газу, укладеним раніше сторонами, передбачався перехід права власності на газ до споживача після підписання актів прийому-передачі.
Виходячи з цих обставин вимога позивача є вимогою про встановлення юридичного факту, яке в господарському процесі задоволено бути не може.
У такій ситуації повинна дотримуватися наступна стадійність захисту прав:
«1) Господарський суд з’ясовує факт наявності у позивача права або законного інтересу, а при наявності такого, з’ясовує, чи було порушено (не визнано, оскаржене) це право відповідачем. 2) При наявності факту порушення госпсуд визначає, чи може порушене право бути захищене, а якщо так, то чи є ефективним спосіб захисту, викладений в позовній заяві».
У разі, коли зазначені стадії відсутні, суд вправі відмовити в позові. Суд, розглянувши цю суперечку, також вказав госпсудам на відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених в ухвалах ВСУ у справах № 910/6914/17 від 04.04.2018 та № 910/6916/17 від 18.04.2018.
ВСУ, проаналізувавши обставини спору …
Вказав судам також на те, що заявлена вимога позивача була направлено на визнання існування права в минулому, а не визнання існуючого порушеного права, а тільки воно може бути відновлено і, як наслідок, реалізовано в разі його визнання.
По суті, вимога про визнання права в минулому направлена на встановлення підстав існування права (законного інтересу), за захистом якого особа має право звернутися до суду, однак само по собі воно ефективним способом захисту не є.
Отже, відмова в позові в такій ситуації є цілком обгрунтованою! Будь-яке ж представництво інтересів в судах має будуватися «на» і «виходячи» з вищевказаного правила.
