Ми допоможемо Вам у:

Правова позиція ВСУ щодо визнання недійсності житлової іпотеки на дитину

Реальна ситуація

Менталітет українського народу самобутній - факт незаперечний! Описуваний в статті прецедент ще одне підтвердження, а разом з тим і причина чергової правової позиції ВСУ.

Так, сімейна пара, що має неповнолітню дитину і яка проживає разом з ним на власній житлоплощі, вирішила взяти в банку великий і довгостроковий кредит в іноземній валюті під заставу квартири. При оформленні позики, факт проживання в житлі дитини був прихований, кредит оформлений і виданий.

Надалі, коли умови договору клієнтом були порушені, банк на цілком законних підставах звернувся до суду з позовом про виселення неплатника з квартири і звернення на неї стягнення, як на заставне майно.

Позичальник відреагував на претензії фінустанови зустрічним позовом, вимагаючи визнання іпотечного договору недійсним. Аргументував він свої претензії тим, що на момент підписання угоди в квартирі проживала неповнолітня дитина, яка має право користуватися спірним майном, а, значить, стягнення заборгованості неправомірне.

Як відомо, такого роду угоди повинні обов'язково контролюватися органами опіки та піклування. У нашому випадку цього не було, оскільки малюк на момент отримання позики в документах взагалі не фігурував.

Суд першої інстанції банку відмовив, зустрічну вимоги задовольнив і визнав договір іпотеки недійсним. Апеляційна інстанція первинні рішення скасувала і відмовила в задоволенні вимог і банку, і позичальникові. Результатом касаційного розгляду стали відмова боржнику і часткове задоволення домагань фінустанови, а справа повернулася в апеляцію.

Кредитодержатель вирішив піти іншим шляхом і знову ініціював перегляд справи, аргументуючи вимоги неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права. Що, в свою чергу, і стало причиною формування нового судового прецеденту.

Суть правового висновку ВСУ у справі № 6-214цс15

Отже, органи правосуддя, розглядаючи справи, що стосуються правомірності неузгодженого з представниками органів опіки та піклування іпотечного договору житла, право на яке має також дитина, зобов'язані:

  1. Перевіряти наявність права користування житлом у неповнолітнього на момент укладення оспорюваної угоди. Воно може базуватися на положеннях закону, зокрема, на підставі ст. 29 ЦК України або ж на таких документах, як довідка про кількість осіб зареєстрованих на житловій площі, наприклад.
  2. Паралельно з'ясовувати відповідь на питання чи є у дитини інше місце проживання, якщо встановлено, що на момент оформлення позики він на площі заставного майна зареєстрований не був.
  3. Враховувати добропорядність дій іпотекодержателя, допускаючи можливість того, що вони могли при укладенні оспорюваних угод, приховувати важливу інформацію.

Вже згадана ситуація є показовим прикладом того, що сліпа довіра закону - абсолютно недоречна на правовому полі нашої держави.

Спочатку люди обдурили банк, надавши «потрібні довідки» і приховавши незручні факти (в матеріалах справи зазначено, що нотаріус паспорт і довідку з ЖЕКу перевірив і відміток про наявність дітей не виявив), потім свій же обман надали, як юридичний факт для заперечування угоди в суді. При цьому різні суди приймали різні рішення!

Результат - справа відправлена ​​на новий розгляд, а суддям, які цим займатимуться, дані суворі однозначні вказівки на майбутнє!

Експертні рекомендації

Юристи компанії «Спікер» в черговий раз підкреслюють важливість своєчасного кваліфікованого супроводу будь-яких труднощів, вирішення яких неможливо без застосування законодавства. Також нагадують, що врегулювання ситуацій подібного роду є профільною діяльністю компанії.

Юристи сервісу щодня аналізують договори, складають позовні заяви і представляють інтереси громадян та юридичних осіб в судах. Звертайтеся!

19.01.2016